Вербна неділя

Про вербу, скромну нашу вербу написано чимало. Їй, «гнучкій та тонкоталій» присвячено прислів’я і приказки, пісні і вірші. Про неї складено й легенди. Послухайте одну із них, у якій розповідається, чому це дерево називається вербою.

Жила в одному селі дівчинка Марічка. Була вона така вже красуня, що й очей не одведеш. Одного разу пішла вона до Дніпра купатися. Запливла на середину річки і раптом відчула, що хтось смикнув її за ногу, потім ще сильніше. Дівчинка не встигла навіть крикнути, чиясь міцна рука тягла її на дно. Коли прийшла до пам’яті, побачила перед собою чарівний сад.

А тут, біля неї, стояв парубок. Це був син Нептуна, Марічка йому сподобалась, і він вирішив одружитися з нею. Юнак повів її по своєму саду, показав і розповів про дерева, на які перетворились зачаровані дівчата. Береза – дівчина, що любила прибиратись, але була дуже жорстокою. Груша – дівчина некрасива, але добра. Ліщина – то весела дівчина, що страждала за милим і втопилася.

Чи будеш ти моєю дружиною? – запитав юнак дівчину востаннє.

Ні! – гордо мовила Марічка.

- Так бути ж тобі вік вербою. І рости тобі по берегах річок, щоб міг милуватися тобою лише я. Ти будеш моєю. Плач усе життя.

От і стоїть верба над річкою, скидаючи сльози у воду.

- Отже, діти, чому Марічка стала вербою?(тому, що не хотіла виходити заміж за сина Нептуна)

- То ж чому вербу називають плакучою?(бо вона проливає сльози над водою)

- Спостережливість людей допомогла побачити у вербі її властивості, щоб використати їх у своєму житті. Зараз ми з вами спробуємо розкрити таємниці цього магічного дерева і разом створимо інтелектуальну карту.

- Отже, діти, про яке корисне застосування верби ви знаєте?(учні висловлюють свої думки)

· Із верби в Україні здавна робили музичні інструменти.

· З вербового стовбура видовбували човни, робили меблі і ярма для волів.

· З вербових гілок плели кошики, виплітали стіни хат і хлівів, а потім обмазували глиною.

· Кожен запорізький козак обов’язково мав вербову ложку.

· Верба – дерево цілюще. Воно дарує людям багато ліків: аспірин, саліцилову кислоту)

(Виклад думок учнів супроводжую вивішуванням на дошку малюнків)

- Ось, діти, ми з вами і склали таку інтелектуальну карту про вербу, її корисні властивості та застосування у житті людей.

- Діти, а чи знаєте ви, чому християни у Вербну неділю йдуть до церкви вітати Бога з гілочками верби?

- Цьому велику святу передував в'їзд Ісуса Христа в Єрусалим. Як саме це відбувалося ви зараз дізнаєтесь. Отож, приготуйтесь уважно послухати відеосюжет, щоб зрозуміти, звідки пішов звичай освячувати в церкві гілочки верби.

- Отже, діти, чому саме вербові гілочки ми йдемо святити до церкви? (коли

Спаситель Христос в’їжджав до Єрусалиму на віслюку, люди встеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Так, як в нас пальми не ростуть, то наші предки їх замінили вербовими гілками) - Це дерево першим зацвітає в Україні, сповіщаючи про настання весни.

Розповідь про святкування Вербної неділі.

-Вранці у Вербну неділю християни йдуть до церкви, щоб посвятити вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі – старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу».

- Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти одне поперед одного стараються якнайшвидше дістати вербу і ту же проковтнути по кілька «котиків».

- Як ви думаєте, чому?(«щоб горло не боліло»)

- Колись господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або, якщо було близько, то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток», а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.

- Якщо, ввійшовши до хати, заставали того, хто проспав Службу Божу, то били його свяченою вербою, примовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень Великдень,

Недалечко червоне яєчко!

- Свячена верба завжди була у великій пошані. У жодному разі її не можна топтати ногами, тому навіть найдрібніше гілля, яке залишилося після освячення, обов'язково спалюють, щоб воно не потрапило під ноги.

- Вербі приписується магічна сила. Коли навесні вперше виганяли худобу на пасовисько, то конче свяченою вербою – «щоб нечисть не чіплялася до тварин»

- В літню грозу гілля верби викидали у двір, щоб припинити град і дощ та не пошкодити посівів.